Перший принцип полягає в тому, що ти маєш бути чесним або чесною із собою. Зазвичай ми найперші, кого самі ж обманюємо.
Інколи речі йдуть не так, як задумавалися; інколи твої ідеї не витримують випробування реальністю; інколи ти помиляєшся, і ти це знаєш. Твій розум може викривляти реальність і переконувати, що ти все-таки маєш рацію. Це ненадовго послабить дискомфорт. Ненадовго, бо реальність все ще там, тут. Уникнення цього рівнозначне прогулянці переповненим перехрестям із заплющеними очима.
Тож чому б замість цього не спробувати бути чесними? Правда найчастіше буває незручною і некомфортною у короткій перспективі. Але це дає міцне підґрунтя для розвитку твоїх ідей. Ідеї, побудовані на істині, триваліші. Якщо ти залишаєшся чесним з самим собою, то можеш вдосконалити їх, а опісля досліджувати свої реальні межі і спостерігати, на що ти здатен або здатна. Якщо твоя ціль - робити, створювати - створювати щось чудове (і чому б ні?), - іншого шляху не існує.
Не обманюй себе.